На пере­шкоді будівництва театру ставали або відсутність коштів, або, як не дивно, людини, яка б довела цю справу до кінця. Не лише непереборне бажання, а й діловий підхід і фінансові можливості знайшлися у графа Станіслава Скарбека. Нащадок старовинного роду, що своїм ко­рінням сягав 11 століття, він мав великі ам­біції й прагнув увіковічнити своє аристо­кратичне ім'я пам'яттю не про своє казкове багатство, а про меценатські вчинки. Най­більший із них - театр для драматичних і оперних вистав, який постав у Львові в бе­резні 1842 року (тепер - Львівський Націо­нальний академічний драматичний театр ім. Марії Заньковецької). Саме в цьому те­атрі в 1893 р. дебютувала майбутня оперна примадонна Соломія Крушельницька.

І все ж Львів, що став стрімко розвивати­ся з кінця XIX ст., вимагав нового, велико­го, пишного, власне міського театру. В ого­лошеному у 1895 році конкурсі на кращий проект переміг Зиґмунд Горголевський (1845-1903), директор Львівської художньо-промислової школи. Одержавши в Королів­ській будівельній академії Берліна ґрунтов­ну інженерно-будівельну освіту, він міг сам керувати і всіма роботами: земляними, буді­вельними, споряджувальними, - залучивши до них кращих львівських інженерів, робіт­ників, художників. Для будівництва театру обрали площу Голуховських, яка постала на колишньому березі річки Полтви, на той час уже взятої в колектори під землею. На площі не було ні приватних будинків, які треба було зносити, що тягнуло б додаткові кошти, ні архітектурної домінанти поблизу. Саме ці фактори спрацювали на вибір міс­ця. Але гідрогеологічні умови тут були не цілком сприятливі для будівництва великої громадської споруди.

Фахівці розробляли ідеї для найбезпеч­нішого і найекономніпюго фундаменту. Усіма роботами зі спорудження фундамен­ту, поруч із 3. Горголевським, керував Я. Богуцький. Спочатку на підготовлену основу був залитий слій бетону з закладеною в ньо­го сталевою арматурою. На цій основі клали стіни з каменю - до висоти підлоги підпід-вальних приміщень. Після цього зводили стіни з цегли. Для відведення ґрунтових вод споруду обвели дренажними трубами (діа­метр -16 см). Роботи такого плану проводи­лися ще 8 років після відкриття театру.

Головні конструктивні елементи будин­ку зроблені з місцевого (Полянський кар'єр) вапняка, весь цоколь - із твердого терно­пільського пісчаника. Стіни оштукатурені вапняним розчином.

Зовнішній вигляд, на відміну від інших театрів того часу, не видає внутрішнього плану розміщення ярусів.

Будівництво тривало три роки і чотири місяці. Архітектурний стиль театру - псевдоренесанс, який називають то віденським, то італійським. Загалом у ньому використа­но деталі різних архітектурних стилів.